Посмотри

Наши маршруты

Автотур в Карпаты, восхождение на Говерлу

  Как прекрасно выйти утром на улицу,вдохнуть полной грудью свежего,морозного

Тропами древней Ликии

Ликийская тропа (Ликийский путь , Lician Way, Lykya Yolu) входит

Автопутешествие в Альпы.Восхождение на Маттерхорн

Альпы-уникальная горная система в Европе, мощные горные пики возвышаются прямо

Поход Черногорским хребтом "Украинские Гималаи"

Черногорский хребет- самый высокий горный массив Украинских Карпат,в него входят

Поход Центральными Горганами

Горганы- самый большой, достаточно дикий и невероятно красивый ,горный массив

Поход по Киргизии. Тянь-Шань

Тянь-Шань - Мощная горная система в Центральной Азии, она протянулась

Автобусный тур "Львов и Закарпатье"

Наши автобусные туры это компромисс для людей которые хотят побывать

Поход Мармаросами

Мармаросы-пожалуй,самый красивый горный массив украинских Карпат.Также их называют Гуцульскими Альпами

Вело-поход Закарпатье

Этот вело-маршрут я могу с полной уверенностью назвать самым красивым

Поход на Пикуй

     Легкий поход на Пикуй,отличная возможность провести выходные в

Зимний поход на Поп Иван Черногорский

Поп Иван Черногорский-одна из самых высоких (2028 м.) вершин Украинских

Автотур вокруг Альп .Восхождение на Монблан

Альпы-невероятное место,именно здесь зародился и развивался альпинизм,в этих горах выросли

Экспедиция на пик Ленина 2018

Пик Ленина (Пик Абу Али Ибн Сино) возвышается на 7134

Восхождение на Эльбрус с юга

                  Восхождение

Зимний поход на Грофу

Горганы-самый большой горный массив Украинских Карпат, они растянулись на 80

Зимний поход на Говерлу и Петрос

Поход выходного дня-отличный шанс провести выходные ,подальше от городской суеты

Фанские горы

         Поход по Фанским горам.Таджикистан. Я сердце

Поход по Турции. Ликийский путь

      Поход по Турции. Ликийская тропа и Каппадокия

Поход по Сванетии . Поход по Грузии

Сванетия-наверное самый красивый горный и культурный район Грузии! Мы постарались

Восхождение на Казбек из Грузии

Грузия-одна из красивейших и невероятно красивых стран мира с огромными

Зимний траверс Черногорского хребта

Суровый Петрос, украинский "Еверест"-Говерла и "Белый слон" на Поп Иване

Отзывы о походах

Андрій

Восхождение на Эльбрус с юга

Про Володимира дізнався випадково від знайомого. Він ходив з Володимиром на Казбек і лишився задоволеним. В той час я шукав групу, з якою можна здійснити сходження на Ельбрус, і Володимир також збирав туди групу. Тому я вирішив піти з ним.

Сходження було заплановано на кінець весни – початок літа. В цей період сезон сходжень на Ельбрус тільки розпочинається і бажаючих дуже мало, що робить сходження більш приємним. Також в цей час в гори ще зберігають свій зимній вигляд, що робить природу красивішою і цікавішою для сходження, оскільки сніг дещо ускладнює підйом.

Добиралися з Києва адаптованим мікроавтобусом: він мав крісла, які на ніч розкладалися і дозволяли комфортно спати. Тому довга дорога майже не відчувалась.

По плану, в перші дні була акліматизація біля гірських озер. Але через те, що перед самим нашим приїздом в горах випав глибокий сніг, плани довелось змінити. Ми вирішили шукати в долині місце для ночівлі, оскільки сніг унеможливлював перехід до озер. Я дуже вдячний Володимиру за те, що він дотримався похідного стилю під час періоду акліматизації і знайшов місце для табору в долині (деякі інші гіди могли б зі спокійною душею заселити групу на період акліматизації в готель або котеджі в долині і цим зіпсувати похід).

Далі було все по плану: акліматизаційні виходи і вечори біля багаття поряд з гірською річкою.
Після того, як ми були готові до висоти нового базового табору, ми перебрались на схил Ельбрусу поряд з притулком Святої Марії: в долині була весна, а на висоті 4100 ще панувала зима.
Там ми розбили свій новий базовий табір. Майже пів дня ми обносили намети сніговою стіною, щоб захистити їх від вітру. Тим, кому в дитинстві подобалося будувати сніжні замки, або тим, хто хотів їх будувати, але не міг, це заняття дуже сподобалося б.

Перша ніч на висоті була не забутнью: поряд з наметом свистів сильний гірький нічний вітер, а небо було просто нереально красиве. Не вірилося, що ми ночуємо на такій висоті і пробудемо на ній ще не одну ніч.

Момент, який сильно вкарбувався в пам’ять – це ніч, в яку планувалося сходження. Прогноз погоди обіцяв вікно на цю ніч і на наступний день. Але в горах погоду складно передбачити і коли ми прокинулися в назначений час ми почули ще сильніший ніж зазвичай вітер – обіцяного вікна не було. Уявіть – темна ніч; сніг; вітер сильний настільки, що ви бачите, як дуги вашого намету небезпечно прогинаються, здається що вони ще трішки і не витримають; десь там в темноті чути голоси людей, які вирішили ризикнути і піти в цю ніч.
Ми вирішили не йти на сходження і зачекати натупної ночі.
Наступної ночі ми знову прокинулись о тій же годині. Погода була менш вітряна і ми вирішили виступати. Пів години на перевірку штурмового рюкзака і одягання спорядження — і ось ми вже на схилі йдемо в гору. Навколо гірська ніч. Попереду вогні ліхтарів групи, що вийшла раніше, позаду ліхтарі інших груп і прожектори біля притулків. Десь далеко на захід, нижче нас, спалахи від блискавиць в хмарах, над нами великий помаранчевий місяць. Далі я втратив відчуття часу: ми йшли, робили планові зупинки, потім знову йшли. Поступово ніч розпочала відступати і на півдні розпочали проглядатись контури гір, все чіткіше і чіткіше. За скелями Пастухова ми зустріли схід сонця. Ми вже були на рівні, чи навіть вище вершини сусідньої Ушби.
В ночі нас обігнала на ратраках група італійців. Їх висадили біля скель Пастухова. Пізніше, перед “Косою полкою” ми з ними зустрілися знову – на цей раз ми обігнали їх.
На сідловині мене накрила гірська хвороба, але азарт не зменшився, а навпаки збільшився.

І ось останній ривок – підйом на західну вершину. Нажаль, коли ми розпочали підйом на західну вершину, нас затягнуло хмарами і ми піднялись на неї вже в штормову погоду. Але навіть незважаючи на погану видимість стан був піднесений, адже ми змогли піднятись. Батареї в фотоапараті вистачило на декілька знімків і вона сіла (це при тому, що в наметі вона була заряджена повністю).

На самій вершині ми були менше 10 хвилин. Після цього ми у зв’язці розпочали спуск. Пішли в хід хімічні грілки – пальці на руці, якою я тримав льодоруб розпочали відчутно підмерзати. Спуск був в суцільній білій пелені. Видно було лише червоні прапорці, якими розмічено весь маршрут. В таких умовах ми спускались до самих скель Пастухова. За ними ми знову побачили чисте небо і навколишні гори.

В той же день ми зібрали свій табір і спустились в долину.

Після сходження в мене лишились одні позитивні враження. Незважаючи на те, що ми не потрапили до гірських озер, і що в нас в першу ніч сходження змістилось вікно, вражень і позитиву менше не стало. Нам дуже пощастило з тим, що гора дозволила зійти на неї і відпустила нас, а також з тим, що в нас був чудовий гід, який не зважаючи на примхливу погоду зміг реорганізувати план так, що кожен день для нас був цікавий по своєму.

Для себе в цьому сходженні я зрозумів те, що я закохався в гори, а також те, що я йду в гори з Володимиром не в останній раз.